Росіяни вкотре втратили свої ударні гелікоптери Ка-52. Вчора стало відомо, що під час боїв на Донеччині бійці батальйону "Хижаки висот" 59-ї окремої штурмової бригади безпілотних систем СБС знищили один "Алігатор" за допомогою FPV-дрона.
Після вимушеної посадки екіпаж намагався врятуватися і навіть пробіг до найближчої схованки, проте його виявили та знищили оператори 414-ї бригади "Птахи Мадяра". Охочі можуть переглянути відповідне відео в мережі.
Місце події майже одразу було встановлено – це околиці селища Надеждинка на Покровському напрямку, яке знаходиться більш ніж за 5 км від передової лінії зіткнення.
Попри те, що Ка-52 оснащений катапультною системою, пілоти нею не скористалися, адже вертоліт уразили на малій висоті. Справа в тому, що катапульту ще треба активувати. Окрім того, після активації системи спершу відстрілюються лопаті гвинта, що також вимагає часу.
Інцидент став першим відомим випадком збиття ударного вертольота за допомогою FPV-дрона: раніше збивали багатоцільові гелікоптери.
Таким чином, цей випадок можна назвати історичним.
Сьогодні "гелікоптеропад" продовжився.
У суботу, 21 березня, російські пабліки повідомили, що було втрачено ще один Ка-52. Практично ніяких деталей не наводилось. За словами росіян, один із членів екіпажу машини загинув.
Знищення Ка-52 стало симптоматичним у контексті російсько-української війни – за роки війни "Алігатор" став абсолютним "лідером" серед всіх російських ударних гелікоптерів. Кількість втрачених машин цього типу давно перевалила за півсотню одиниць.
Нагадаємо, Москва почала війну з двома основними типами ударних гелікоптерів – Ка-52 та Мі-28Н. Слово "нових" є певною мірою умовним, адже обидві машини беруть свій початок ще в СРСР (Ка-52, наприклад, є модернізацією радянського Ка-50).
За даними з відкритих джерел, до 2022 року було збудовано близько 100-120 вертольотів сімейства Мі-28, тоді як кількість Ка-52 становила понад 120. Іншими словами, якщо казати про виготовлені вертольоти, то цифри дуже схожі. А ось що стосується втрат у війні, то - ні.
Якщо загальна кількість втрачених (знищені + пошкоджені) Мі-28 оцінюється експертами у близько 20, то у випадку із Ка-52 втрати вже перевищують 65 гелікоптерів.
Навіть якщо ми виділимо з цієї кількості пошкоджені машини, які згодом могли повернути у стрій, кількість безповоротно втрачених машин все одно перевищуватиме 50 вертольотів.
Це не війна у В’єтнамі, де американці втратили понад 3000 вертольотів UH-1, але кількість все одно вражає. Тим паче, що вона є непропорційно великою порівняно із втратами інших ударних вертольотів РФ.
Невже Ка-52 настільки "безнадійний"? Не варто поспішати з висновками – насправді причини великих втрат серед "Алігаторів" не стільки у недоліках, скільки у перевагах гелікоптера. Це такий собі парадокс війни (або, скоріше, один з них).
Першою і головною причиною великих втрат Ка-52 є те, що гелікоптер частіше використовують у бойових діях, ніж Мі-28Н або, скажімо, Мі-35М. За роки війни він став справжньою робочою конячкою Повітряно-космічних сил РФ – подібно до того, як серед літаків нею став Су-34/М.
Переваги Ка-52 очевидні: принаймні, на тлі інших ударних вертольотів РФ. Подивимось на головного конкурента.
Росіяни полюбляють красиві епітети. Якщо Ка-50 вони назвали "Чорною акулою", то Мі-28Н отримав прізвисько "Нічний мисливець". Назву обрали через здатність гелікоптера вражати цілі вночі (рання версія Мі-28А не мала спеціалізованого обладнання для бойових дій у нічних умовах).
Втім, ніяким мисливцем він насправді не став. Ймовірно, найкращий опис вертольоту залишив колишній головнокомандувач Повітряно-космічних сил РФ Віктор Бондарьов.
"Електроніка провальна: нічого льотчик не бачить, нічого льотчик не чує. Ці окуляри, які вдягають, вони називають "смерть пілотам". Небо безхмарне – все нормально, а якщо якась димочка – три дні з червоними очима ходять", – сказав він у 2017 році.
Це майже унікальний випадок, коли росіяни так відверто кажуть про свої гелікоптери, якими вони завжди так пишалися. Іншими словами, заява, ймовірно, з’явилася не на порожньому місці – ситуація із Мі-28, вочевидь, стала критичною.
Електроніка Ка-52 теж викликала багато нарікань.
Через відверто жахливу якість зображення його прицільно-пілотажно-навігаційний комплекс не критикував лише лінивий. З іншого боку, він принаймні дозволяє розпізнавати наземні цілі та наводити на них озброєння.
Останнє, до речі, стало однією із найбільших переваг Ка-52 над іншими російськими ударними гелікоптерами.
Йдеться про протитанкові ракетні комплекси, які виступають (або принаймні повинні виступати) головним засобом ураження. Якщо "Нічний мисливець" озброєний "Атакою" (до 16 одиниць), то Ка-52 може брати до 12 ракет "Вихрь".
Одним із головних недоліків "Атаки" є занадто мала дальність, яка становить лише 6 км.
Це критично мало в умовах сучасної війни, коли кожна зі сторін має величезну кількість переносних зенітно-ракетних комплексів.
Справа в тому, що дальність останніх дуже близька до максимальної дальності ПТУР "Атака-В". Нагадаємо, ще на початку війни один із Мі-28 був збитий британським ПЗРК Starstreak, дальність якого досягає 7 км.
У випадку із "Вихрем" ситуація значно краща, адже його максимальна дальність досягає близько 10 км. Це дозволяє Ка-52 діяти поза зоною ураження ПЗРК. Звісно, для цього треба ще й везіння, бо на практиці бувають різні випадки (засади, застосування FPV тощо).
Останнім часом росіяни намагаються застосовувати нову авіаційну ракету Х-39, дальність якої становить 14,5–20 км. Водночас використовувати її можуть лише модернізовані Ка-52М и Ми-28НМ. Точна кількість цих машин невідома, але, за даними західних спостерігачів, йдеться максимум про кілька десятків бортів.
"Камов" частіше використовують не лише через його ракети. Ка-52 переважає Мі-28Н в плані захищеності.
Співвісна схема гвинтів та відсутність кермового гвинта робить його менш уразливим до вогню з землі та більш маневреним. Також Ка-52 оснащений сучасною системою захисту від зенітних ракет "Витебск".
Вона призначена для виявлення лазерного опромінення гелікоптера з ідентифікацією лазерних засобів наведення, а також для протидії націленим на гелікоптер керованим ракетам з інфрачервоними головками самонаведення та попередження про їх пуск.
Як і все російське, система працює не ідеально, але вона багато разів рятувала життя льотчикам РФ.
То чому ж Ка-52, який повинен був стати символом "величі російської зброї", перетворився на символ краху геополітичних амбіцій Кремля? Насправді, як вже зазначалося, причина полягає не у недоліках гелікоптера.
Великі втрати зумовлені безглуздою тактикою РФ.
В перші дні війни машину активно використовували, зокрема, для підтримки десанту. Ка-52 літали буквально над позиціями українців, вели вогонь з 30-мм гармати 2А42 та застосовували некеровані ракети. Це неминуче призводило до великих втрат серед гелікоптерів та їхніх екіпажів.
Згодом була "Чорнобаївка", коли росіяни раз за разом притягали свої Ка-52 на фронтові аеродроми, а українці нищили їх на землі з усього, що є (йдеться, в першу чергу, про далекобійну зброю).
Потім був контрнаступ на Запоріжжі, де Ка-52 діяли в цілому ефективно, але також зазнавали втрат від вогню з землі. Нарешті, "поголів'я" ударних вертольотів прорідили пригожинці під час свого бунту у 2023 році.
Ну і, наостанок, з’явилися зенітні FPV, які, за словами росіян, вже стали навіть більшою загрозою для гелікоптерів, ніж переносні зенітно-ракетні комплекси.
Велика кількість FPV заважає росіянам виконувати улюблений "цирковий трюк", а саме – стрільбу з кабрування. Це коли пілот вертольоту задирає ніс машини вгору перед пуском некерованих ракет, щоб надати їм навісної траєкторії.
В теорії це дозволяє уражати цілі на більшій відстані, залишаючись на низькій висоті та уникаючи прямого вогню ППО. На практиці ж ефективність такої тактики є майже нульовою через низьку точність і величезний розкид некерованої зброї.
Раніше така показуха була менш небезпечною, але через велику кількість дронів перетворилася у квиток в один кінець.
Як це не дивно, але найбільшу загрозу FPV становлять саме ударним гелікоптерам. Справа в тому, що екіпажі багатоцільових Мі-8 застосовують саморобні прилади радіоелектронної боротьби: принаймні так кажуть самі росіяни. Вони дещо знижують ризик влучання дрона.
Водночас у випадку із "ударниками" проблема полягає у відсутності електромагнітної сумісності з власними радіоелектронними системами гелікоптера. Іншими словами, такий РЕБ може становити загрозу самому Ка-52.
Таким чином, випливає ще одна проблема російського ОПК – нездатність швидко реагувати на умови поля бою, що змінюються.
Якщо у випадку із танками чи бронетранспортерами це вирішують саморобні сітки та "мангали", то підвищити живучість ударних гелікоптерів "дідівськими" методами вкрай складно, якщо не сказати неможливо. А отже, у майбутньому нас чекають нові знищені Ка-52.
Ілля Ведмеденко
Тексти, опубліковані у розділі «Думки», не обов’язково відображають позицію редакційної колегії УНІАН. Докладніше з нашою редакційною політикою ви можете ознайомитись за посиланнямДжерело: УНІАН
