Історія знає багато імперій. Усі вони програвали війни. Британська, Османська, Австро-Угорська, Французька, Іспанська. Поразка сама по собі ніколи не була смертельною. Фатальним виявлявся інший момент: коли суспільство починало усвідомлювати, що влада більше не здатна пояснити реальність і змушена замінювати її міфами.
Сучасна Росія фактично побудувала цілу політичну систему на уникненні саме цього моменту.
У лютому 2022 року Кремль розпочинав війну, виходячи з переконання, що українська держава впаде протягом кількох днів. У російських державних медіа відкрито готувалися до параду перемоги в Києві. Пропагандисти обговорювали майбутній поділ України, зміну влади та "історичне возз'єднання земель".
Минуло понад чотири роки. Параду в Києві немає. Натомість є сотні тисяч загиблих і поранених, рекордні військові витрати, міжнародна ізоляція, санкційний тиск, демографічна криза та поступове виснаження економіки.
Здавалося б, це класичний приклад стратегічного провалу. Але тільки не в кремлівській системі координат.
Там будь-яка подія автоматично стає доказом правильності ухвалених рішень.
Провал наступу на Київ перетворився на "жест доброї волі". Втеча з Харківщини стала "перегрупуванням". Втрата Херсона- "необхідним рішенням для збереження військ". Знищення флагмана Чорноморського флоту - подією, яка "не вплинула на виконання бойових завдань". Міжнародні санкції стали "поштовхом до розвитку". Міжнародна ізоляція – "доказом суверенітету". Падіння інвестицій – "звільненням від зовнішньої залежності"...
У результаті виникає дивовижна формула: будь-який результат підтверджує правильність політики. Якщо виграли - керівництво геніальне. Якщо програли - керівництво мудре. Якщо ситуація погіршилася - це тимчасові труднощі. Якщо погіршилася ще більше - це необхідна жертва заради майбутньої величі.
Логіка замкнулася сама на себе.
Історія російської державності взагалі демонструє виняткову здатність перетворювати катастрофи на політичні міфи.
Після Цусімської битви 1905 року російська імперія втратила практично весь свій флот на Далекому Сході. Світ побачив нищівну поразку. Усередині країни суспільству пояснювали насамперед героїзм моряків і моральну перевагу над противником.
Після Першої світової війни російська імперія взагалі перестала існувати. Але вже за кілька років більшовики представили цю катастрофу як закономірний етап історичного поступу.
Після Афганістану радянське керівництво десятиліттями уникало слова "поразка", хоча саме ця війна стала одним із чинників подальшої кризи та розпаду СРСР.
Сьогодні ми бачимо ту саму модель. Замість аналізу помилок - пошук винних. Замість відповідальності - пропаганда. Замість оцінки результатів - нескінченне виробництво нових пояснень.
Фактично кремль створив політичний двигун, який працює на особливому паливі - неможливості визнати власну помилку.
Для демократичної системи визнання помилки є механізмом самокорекції. Для авторитарної системи визнання помилки часто означає підрив легітимності. Саме тому авторитарний режим готовий втрачати гроші, території, техніку, союзників і навіть покоління громадян, але не готовий втратити міф про власну непомильність.
І тут прихована головна слабкість російської моделі. Адже танки можна виробити, ракети можна зібрати, навіть нову армію можна мобілізувати. Неможливо лише безкінечно підтримувати розрив між реальністю та офіційною картиною світу.
Рано чи пізно будь-яка система стикається з моментом, коли цифри, труни, стан економіки та повсякденний досвід людей починають говорити голосніше за телевізор.
Саме тоді імперії зазнають остаточної поразки. Не лише на полі бою. Насамперед - у свідомості власних громадян.
Історія показує, що це найнебезпечніший вид поразки. Від нього неможливо врятуватися ні "жестами доброї волі", ні "перегрупуваннями", ні новими пам'ятниками, ні черговими парадами. Тому що після втрати віри в офіційну реальність держава може ще певний час існувати, але імперія в цей момент уже починає завершувати свою історію.
Тексти, опубліковані у розділі «Думки», не обов’язково відображають позицію редакційної колегії УНІАН. Докладніше з нашою редакційною політикою ви можете ознайомитись за посиланнямДжерело: УНІАН
