Кілька разів зустрічав думки про те, що удари України по нафтогазовій інфраструктурі РФ неефективні. В якості доказів наводились матеріали з шановних інформаційних агентств і навіть графіки з щоденними обсягами російського морського експорту (тут хочу похвалити російську Службу зовнішньої розвідки: їм майже вдалось замилити очі не тільки колективному Заходу, але навіть я на один день повірив в казки пана Наришкіна).
Однак, давайте порахуємо разом.
Нафтогазові доходи (НГД) за квітень склали 855 млрд рублів, а за березень – 617 млрд рублів. Тобто за місяць вони зроси на 38%. Податкова ж ціна нафти за ці місяці зросла з 45 до 77 доларів за барель, тобто на 71%.
Таку різниці в темпах приросту показників можна пояснити виплатами по паливному демпферу в сумі 207 млрд рублів, які отримали нафтові компанії з бюджету, і ця сума вираховується з нафтогазових доходів.
А чи потрібно її включати при порівнянні темпів зростання обсягів нафтогазових доходів та податкової ціни? Це питання є вже дискусійним. Адже з одного боку, потрібно включати (для корекції бази порівняння), а з іншого – ні.
По-перше, практика виплат нафтовим компаній по паливному демпферу (який запобігає різким коливанням) показує, що є кореляція між виплатами з російського бюджету і необхідністю ремонтів НПЗ та іншої інфраструктури. Тож якби не було атак, то не було б і таких рекордних виплат.
А, по-друге, війна в Україні фінансується саме з федерального бюджету. І нам з вами, в принципі, все одно, який там обсяг нафти був експортований і за якою ціною. Нам важлива сума нафтогазових доходів Російської Федерації. А вона коригується на паливний демпфер, який формально російські нафтові компанії отримують для того, щоб ціни на їх АЗС не зростали разом зі зростанням цін на нафту.
Тож лупити по російській нафто-газовій інфраструктурі потрібно і далі.
Також дозволю собі дати публічну пораду нашим Силам оборони: потрібно розширити удари по нафтовим сховищам РФ і зробити їх пріоритетними.
Річ у тім, що коли США і Іран відкриють Ормузьку протоку і на ринок хлине нафта з 1600 танкерів та з ОАЕ (яка вже не є членом ОПЕК+), то ціна на російську нафту знову впаде до 40-45 доларів, а може і нижче 40. При цьому, брак місць зберігання примусить Росію або скорочувати видобуток нафти, або продавати її нижче собівартості. І чим менше в них буде доступних сховищ для зберігання, тим менше буде часу для маневрів, щоб пересидіти хвилю низьких цін.
Тексти, опубліковані у розділі «Думки», не обов’язково відображають позицію редакційної колегії УНІАН. Докладніше з нашою редакційною політикою ви можете ознайомитись за посиланнямДжерело: УНІАН
