Вчора на Бучанському саміті президент України Володимир Зеленський озвучив те, що Москва транслює через американську сторону: Україна має вийти з Донбасу за два місяці, інакше Росія його "захопить", і тоді умови будуть іншими. Давайте розберемося, про що це насправді.
По-перше, сама конструкція ультиматуму себе викриває. Тут Зеленський поставив правильне запитання: якщо ціль Росії – тільки Донбас, навіщо вона говорить про "інші умови" після його захоплення? Це класичне "ковбасне нарізання" – salami slicing, як кажуть на Заході. Спочатку Крим, потім Донбас, потім – далі. Кожна нова "остання вимога" стає лише трампліном для наступної.
По-друге, дуже показовий час і адресат цього сигналу. Росія тисне не на Україну, вона тисне на Вашингтон. У листопаді 2026-го американці голосуватимуть на проміжних виборах, де республіканцям Трампа загрожує втрата більшості в Палаті представників. Адміністрація Білого дому вже зараз під тиском: рейтинги падають, тарифна політика дратує виборців, а обіцяна "швидка угода" по Україні досі не матеріалізувалась.
Москва чудово розуміє цю вразливість і намагається видавити з Вашингтона максимум поступок саме в цьому вікні.
По-третє, на українському фронті ситуація зовсім не така, як малює Кремль. Так, Росія готувала весняно-літню наступальну кампанію і стягувала резерви. Але що ми бачимо на практиці? Аналітики ISW прямо заявляють: контратаки ЗСУ на Гуляйпільському та Олександрівському напрямках уже зриватимуть ці плани. Росія змушена перекидати сили, затикаючи дірки, замість того щоб розгортати стратегічний наступ. Зеленський назвав цифру: 89 тисяч загиблих і важкопоранених росіян лише з початку цього року. При цьому, з запланованого набору 409 тисяч мобілізували менше чверті. "Захопити Донбас за два місяці" за таких умов – це не план, а фантазія для американських вух.
Що це все означає для України? Ультиматум – це не переговорна позиція.
Це спроба створити ілюзію неминучості для того, щоб Вашингтон почав тиснути на Київ.
Логіка проста: якщо Росія каже, що захопить – значить, краще віддати добровільно і "зберегти обличчя". Ця логіка хибна, але вона може спрацювати в тому випадку, якщо американська сторона дійсно шукає швидкий вихід перед виборами.
Ключове, що варто тримати в голові: жодна з вимог Москви – від Абу-Дабі до сьогоднішнього ультиматуму – ніколи не супроводжувалася гарантіями безпеки для України. Жодного разу. І це - найкращий маркер того, що йдеться не про мир, а про капітуляцію в розстрочку. Справжні наміри Росії – не Донбас. Донбас – це лише чергова "остання вимога" перед наступною.
Тексти, опубліковані у розділі «Думки», не обов’язково відображають позицію редакційної колегії УНІАН. Докладніше з нашою редакційною політикою ви можете ознайомитись за посиланнямДжерело: УНІАН