"Математика" війни проти "формули" миру

Війна тисне на нас як ментально, так і "фізіологічно", погіршуючи рівень життя або буквально це життя перериваючи. На п’ятий рік війни втоми не може не бути. Але втома не означає автоматичну капітуляцію, адже реалії на фронті й економіці РФ протилежні російським гучним деклараціям.

Найбільш показова метрика - це темпи просування сторін на фронті: вона свідчить про втому якраз у ЗС РФ, а не у ЗСУ. Бо росіяни мають найповільніші темпи просування за останні роки, а ЗСУ, навпаки, найшвидші. І це без врахування рекордних втрат в окупантів.

Ми поки не знаємо, наскільки успішними є просування ЗСУ, але те, що вони є, фіксують спостерігачі з обох боків фронту та незалежні експерти. Мова про операцію "Вівальді", але не тільки – тактичні контрнаступальні дії ЗСУ почали одразу на багатьох відтинках фронту, а найбільші успіхи знов мають на "проклятій" для росіян Харківщині.

Це натяк на повторення ситуації 2022 року для ЗС РФ, коли в них стався "касовий розрив" на тлі хронічного наступу – коли основні резерви витрачені на наступ, але вже не вистачає сил тримати оборону на другорядних (для них) відтинках.

Минулого разу таку кризу Кремль гасив "частковою мобілізацією", що й породжує розмови про такі ж підходи зараз.

Тим паче, що Путін вже навіть видав указ про збільшення чисельності ЗС РФ, але мобілізацію не оголошує, спираючись далі на "тіньовий" набір найманців.

Не робить цього, бо "чмобілізація" тоді вдарила по російській економіці більше, ніж західні санкції. А зараз росіяни вже втратили більшість своїх ліквідних фінансових резервів, витягуючи війну лише за рахунок боргів та аномально високих цін на нафту (і навіть попри це дефіцит їх бюджету постійно зростає).

Якщо вже навіть американці відправляють свого емісара Реткліфа, щоб "розповісти Путіну правду про стан російської економіки", то справи з грошима "на болотах" справді кепські, хоча й не критичні.

Не критичні, якраз доки не відбулася нова мобілізація. І саме за цією логікою рухається РФ останні пару місяців – зробити "гарну пику за поганої гри". Тобто блефує й погрожує всім, чим може, хоча насправді вже не має ресурсу.

Тому Кремль робить ставку на "п’яту колону" в Україні, на Заході та навіть на Сході.

Так, вплив на українців йде через прямий ракетно-дроновий терор, кібератаки та одночасно через навмисно абстрактні "пропозиції миру", які подані прихильниками максимально неточно й розпливчато, щоб кожен потенційний виборець міг вкласти туди саме те, що йому до вподоби, а не те, що вкладає сам Путін.

Використовують як прямих агентів, так і "роздмухують" через мережу ботів ті потенційні політичні проєкти, які намагаються формувати собі електоральну базу серед аудиторії слабких духом та, пробачте, розумом – прихованих "ждунів" та тих, хто "втомився" і готовий терпіти будь-яку владу (навіть путінську, в умовах окупації).

Слід додати, що в Україні постійно зростає частка "втомлених" і під цих людей постійно створюються якісь "натяки" на політичні проєкти різного ступеню реальності. Так, можна згадати і умовну "партію Гетманцева-Терехова", і, з недавніх пір, "партію Гончаренка" та інші регіональні проєкти.

Технологія з розділенням суспільства на два непримиримі табори, що послаблює країну, нам відома ще з часів Ющенка-Януковича, транзитом через період Порошенка-Медведчука – щось таке нам знов пропонують не надто "чистоплотні" політики та росіяни, інтереси яких співпали. Втім, останні соцопитування показують, що більшість українців всі ці наміри добре "читають" і поки успішно їм опираються.

Тому основна "гібридна" увага Кремля зараз спрямована на західні та східні "нелякані" суспільства.

Чим вищі ціни на нафту й газ, тим проросійські лобісти там потужніші. Що у період хвилі виборів у Європі, Америці, Африці та Азії надає росіянам величезний простір для маніпуляцій.

Щодо Азії можна згадати ситуацію з Південною Кореєю, де місцеві "медведчуки", перебуваючи зараз у владі, ескалюють дипломатичний скандал проти України, одночасно нарощуючи постачання нафтопродуктів до РФ, щоб врятувати росіян від наслідків українських атак по НПЗ. А поставки – це великі гроші, які акумулюють місцеві корейські проросійські та прокитайські сили на тлі гострої політичної кризи. Те ж саме в Африці (тому Нігер навіть звинувачує Україну у спробах атак на нафтову інфраструктуру).

Але головний фокус "гібридної" уваги Кремль тримає на країнах Європи та США. З американцями все зрозуміло – через потужне "бізнесове" лобі з оточення Трампа, кремліни хочуть відтермінувати санкції за законом Грема, а також домогтися невтручання американців у разі ескалації РФ проти ЄС.

Пропонують продаж оточенню Трампа активів "Лукойлу" та "Північних потоків" у Європі, ресурсну угоду тощо.

А також пропонують "угоду" за білоруським сценарієм зі зняттям санкцій в обмін на звільнення кількох політичних в’язнів.

Примітно, що Трамп вже заходився дзвонити Путіну – прямо у день народження останнього. Щоправда, з приводу незрозумілої "чуми", але оці всі угоди теж точно будуть обговорювати.

"Батогом" же проти Трампа є ціни на пальне та добрива у США, якими росіяни можуть маніпулювати як напряму, так і через вплив на світовий ринок – ті ж хусити та іранці не просто так є партнерами Кремля й роблять все, щоб ціни на нафту та всі вироби з неї були високими.

Паралельно йде тиск з залякуванням та все більш нахабними "гібридними" атаками на Європу, де відбувається справжній парад виборів і політичних криз. У хід йдуть і "невідомі" дрони, і ті ж нелегальні мігранти, і вже навіть пряма загроза війни. Перелік погроз та провокацій вже дуже великий.

Піком цього етапу ескалації стали листи з ядерними погрозами, які Кремль розіслав західним сусідам як "застереження проти спроб блокади Калінінграду".

А чого це європейці раптом почнуть його блокувати? Лише в разі атаки на РФ на балтійські країни.

Адже єдине сухопутне сполучення між ЄС та балтійцями йде через "Сувелський коридор".

Тобто погроза в Кремля проста – "якщо ви спробуєте відповісти нам на те, що ми скоро зробимо, то ми вдаримо ядеркою", що повинно ізолювати балтійські країни від прямого втручання НАТО. Поки це лише погроза з метою розколоти НАТО, але не варто забувати, що подібні листи з ультиматумами РФ розіслала й перед вторгненням в Україну.

Але є й "пряник" у вигляді все тих же дешевих енергоресурсів, якщо європейці "кинуть" Україну, відкотять НАТО "на корони 1997 року" (що автоматично розколе альянс) та розвалять ЄС (або хоча б послаблять Єврокомісію). Ці ідею мають підтримку різних лівих та правих популістів в усіх без виключення європейських країнах і для їхнього просування створене зручне політичне тло (Кремль, наприклад, направляє натовпи мігрантів з Азії й Африки і одночасно фінансує тих, хто на гаслах боротьби з мігрантами рветься до влади).

Окрім цього, Кремль готує у Німеччині нафтогазовий саміт під керівництвом "Альтернативи для Німеччини". Готує навесні наступного року, коли, за кремлівськими сподіваннями, нафтогазова криза у ЄС буде на піку після проходження зими.

Там очікується присутність всіх російських західних лобістів – від Шрьодера до Віткоффа, де АдН буде пропонувати альтернативу всьому ЄС – або посилення конфронтації та "ядерку", або зниження цін на комуналку через відновлення "Північних потоків" та "перезавантаження" відносин з Москвою за американського посередництва.

Звісно, до весни ще дуже багато чого може статися, але "морквину" перед європейськими "віслюками" Путін вже "вивісив" - бо місцеві вибори у тій же Німеччині проходять вже зараз.

Втім, попри максимальну інформаційну й диверсійну роботу у ЄС, досягти своїх цілей росіянам навряд вдасться. Бо такий тиск збільшує не лише кількість прихильників "угод", але й мобілізує табір їхніх супротивників, які готові боротися з Кремлем.

Але та завзятість, з якою Кремль кидає чи не останні ліквідні резерви на цю діяльність по всьому світу (фактично фінансує своїх проксі за рахунок нарощення боргів та податків для росіян) наочно показує, у якому відчаї насправді Путін. Він ставить все на те, щоб у найближчі місяці досягти своїх цілей та уникнути для самої РФ найболючіших рішень, які можуть за певних умов призвести до "другого 1991-го". А інакше Кремль війну з Україною вже просто не вивозить.

І ось це варто зрозуміти тим, хто вірить у поступки росіянам, які дадуть "швидкий мир" - це просто "ІПСО" та інформаційна операція, яких Кремль "насипає" по всій Європі, як "бісер" перед невибагливим електоратом. Кремлівські обіцянки не варті паперу, на якому вони надруковані. Справжній мир можливий лише в разі неспроможності РФ вести війну – і у цьому сезоні вони впритул підходять до цієї межі. Підтримка ЗСУ та тилу, а не капітуляція у момент найбільшої слабкості Кремля, здатні покласти кінець війні.