Росія вже за кілька місяців може наростити виробництво реактивних безпілотників "Герань-3" до рівня, який дозволить запускати понад 100 таких дронів за одну атаку. Про це в коментарі агентству УНІАН сказав авіаційний експерт Богдан Долінце.
"Коли ми говоримо про різницю між реактивним і звичайним безпілотником, то ключова особливість - це тип двигуна, який використовується і, як наслідок, швидкість польоту самої платформи. Якщо звичайний "Шахед" летить зі швидкістю до 200 км/год, то реактивний - як правило, 400-500 км/год. Що стосується бойової частини, то в обох виробах вона однакова за потужністю - 50 або 90 кг", - зазначив він.
Також експерт зазначив, що через високу швидкість польоту реактивні "Шахеди" сьогодні значно складніше перехоплювати, ніж звичайні. За його словами, так звана мала ППО - дрони-перехоплювачі та мобільні вогневі групи - не може ефективно працювати проти таких швидкісних цілей.
Перспективи щодо росту виробництва реактивних "Шахедів" у Росії
Долінце зазначив, що якщо ще рік тому мова йшла про одиничні експериментальні зразки, то зараз уже ворог почав переходити до так званого дрібносерійного виробництва, і кількість таких безпілотників продовжує зростати. За його словами, в останніх атаках росіяни застосовували від 50 до 100 одиниць, які одночасно запускалися, саме цього типу.
"Бачимо, що сьогодні відбувається певне скорочення звичайних "Шахедів", бо підприємства, які зайняті їх виробництвом, переорієнтовуються на збільшення випуску реактивних безпілотників, тому в подальшому кількість реактивних безпілотників зростатиме, а звичайних "Шахедів" - скорочуватиметься", - зазначає експерт.
Що Росії заважає розвернутися на повну у виробництві "Герані-3"
Долінце розповів, що на сьогодні ключовим обмежувачем для Росії у випуску реактивних безпілотників було і залишається виготовлення саме двигунів для них.
"У Росії є проблеми з реактивними двигунами, адже це ніколи не було її сильною стороною. Навіть технології, які з’явилися там після 2015 року, базувалися на технічній документації та українських напрацюваннях, фактично викрадених із тимчасово окупованого Сніжного на Донеччині. Йдеться, зокрема, про розробки для виготовлення двигунів для гелікоптерів", – додав він.
РекламаЗа його словами, ворог не стоїть на місці, інвестує ресурси як у закупівлю двигунів, зокрема з Китаю, так і в локалізацію їх виробництва на території Росії, як це свого часу відбулося із двигунами для "Шахедів", котрі вони тепер самостійно виготовляють.
"Ми бачимо, що протягом останніх місяців кількість випущених реактивних "Шахедів" зростає на десятки одиниць щомісяця. Надалі ці темпи можуть ще пришвидшитися. Ключовим обмежувачем, як і раніше, залишатиметься виробництво двигунів, адже Росії навряд чи вдасться швидко створити потужності для їх самостійного виготовлення. Тому нарощувати виробництво реактивних "Шахедів" вона буде повільніше, ніж звичайних. Але вже за кілька місяців може вийти на рівень до 100 і більше таких безпілотників за одну атаку", - розповів Долінце.
Тактика ворога в застосуванні "Герані-3"
Експерт зазначив, що ключовим фактором було і залишається так зване збільшення інтенсивності атаки, тобто росіяни запускають звичайні "Шахеди", розраховуючи час підльоту, а згодом запускають реактивні "Герані-3", щоб усі вони одночасно атакували певне місто. За його словами, при цьому паралельно можуть також координувати це і з запуском крилатих та балістичних ракет.
"На жаль, це призводить до того, що протягом дуже короткого проміжку часу - від 30 хвилин до однієї години - місто одночасно атакують чотири типи цілей. Це суттєво ускладнює їх виявлення та перехоплення", - додав Долінце.
РекламаНаша протидія
Експерт вважає, що при відбитті таких атак найперше треба враховувати обмеження нашої спроможності щодо відбиття балістики. Він додав, що, не маючи ракет для відбиття балістики, ми не можемо включати радари або включаємо їх дуже обмежено, щоб не "світити" пускові установки, які не мають захисту. Також експерт наголосив, що втрата радара мала б дуже серйозні наслідки для системи ППО.
Щодо безпеки населення
Долінце зазначив, що висока швидкість реактивного "Шахеда" порівняно зі звичайним обмежує можливості щодо захисту цивільного населення - буде менше часу для реакції на такі удари.
"Якщо ми говоримо про звичайні "Шахеди", то, як правило, за чотири-п'ять годин до їхньої атаки ще можна вжити необхідних заходів. А коли час підльоту реактивних безпілотників становить годину або навіть менше, можливості для реагування суттєво зменшуються", - сказав Долінце.
Чому складно перехоплювати реактивні "Шахеди"
Як повідомляв УНІАН, командир дивізіону зенітних дронів "Посіпаки" 39-го зенітного ракетного полку на позивний Рамзес в інтерв’ю військовому порталу "Мілітарний" зазначав, що українським дронам-перехоплювачам не вистачає швидкості, щоб стабільно збивати реактивні російські "Шахеди". Обмеження у швидкості заважає екіпажам перехоплювачів налагодити системну боротьбу з російськими реактивними БПЛА.
Зокрема, якщо реактивний ворожий дрон іде зі швидкістю понад 300 кілометрів на годину, то перехоплювач рухається зі швидкістю 310 кілометрів на годину. А для ефективного перехоплення, дрон має за швидкістю переважати ціль на 25 відсотків. А за нинішніх показників, зустрічаючи ціль у межах однієї області, наздогнати її можна тільки у сусідній. Для польотів на такі довгі дистанції акумулятори дронів-перехоплювачів не розраховані.
Джерело: УНІАН
