Ірландія стала "лазівкою" для російських шпигунів у Велику Британію через свою ліберальну візову політику. Британські чиновники вже попередили країну про цю проблему.
Як пише The Telegraph, колишній міністр у справах дітей в ірландському уряді та нинішній член Європейського парламенту від Дубліна Баррі Ендрюс повідомив, що британські чиновники попереджали його про кількість віз, виданих Ірландією росіянам.
З моменту повномасштабного вторгнення Москви в Україну Ірландія видала 14 000 віз росіянам – рівень схвалення становить 90 відсотків.
"Ірландія не має розвинених розвідувальних служб у порівнянні з Великою Британією. Велика Британія побоюється, що Ірландія – це лазівка, оскільки люди приїжджають до Ірландії, а у нас немає таких можливостей для стеження, як у Великій Британії", – зазначив він.
При цьому він зазначив, що існує досить багато свідчень протиправної діяльності Росії в Ірландії.
Ірландія – одна з двох держав-членів ЄС, що не входять до Шенгенської зони, яка має власну візову процедуру. Вона є членом Єдиної зони пересування разом із Сполученим Королівством, Нормандськими островами та островом Мен.
У липні Ірландія почне головування в ЄС, що "ставить її під удар", додав Ендрюс.
"Ірландія під прицілом, і я думаю, що зараз саме час провести ретельний аналіз процесу видачі віз росіянам і білорусам", – сказав він.
Він закликав співробітників імміграційної служби перевіряти профілі в соціальних мережах і проводити співбесіди з заявниками.
Російські диверсії в Європі
На початку травня Австрія ухвалила рішення вислати трьох співробітників російського посольства у Відні за підозрою у шпигунській діяльності. Приводом стало розслідування, під час якого на території дипмісії виявили масивне обладнання, яке, ймовірно, використовувалося для перехоплення даних.
Також видання The New Yorker повідомляло про те, що російська розвідка вербує в інтернеті молодих людей як "одноразових агентів" для здійснення шпигунства, підпалів та інших злочинів по всій Європі. Мета полягає не стільки в тому, щоб підірвати здатність Заходу допомагати Україні, скільки в тому, щоб вплинути на громадську думку щодо доцільності допомоги та її вартості.
Джерело: УНІАН