Світові нафтові ринки опинилися під тиском через війну між США, Ізраїлем та Іраном. Ціни на "чорне золото" можуть ніколи не повернутися до "нормального" рівня, пише газета The Independent.
Зазначається, що однією з ключових причин стала зупинка судноплавства через Ормузьку протоку, якою транспортується близько 20% світових поставок нафти і газу.
Глибока невизначеність щодо тривалості конфлікту призвела до появи так званої "премії за ризик". Це додаткові витрати, закладені в ціни на нафту через можливі перебої з постачанням. Ситуацію ускладнюють зростання страхових витрат, скорочення морських перевезень та довші маршрути, якими оминають Близький Схід.
Попри те, що цього тижня ціни на нафту опустилися нижче $100 за барель на тлі надій на мирну угоду, вони залишаються високими. До початку конфлікту на Близькому Сході ціни трималися на рівні $70-$80 за барель. Це майже той рівень, на якому вони в середньому перебували в "нормальні" часи протягом більшої частини останніх двох десятиліть.
Втім, експерти ставлять під сумнів саме повернення до цієї "норми". Оскільки головна проблема може полягати не у тимчасових перебоях, а у завершенні епохи дешевої нафти.
Дизель та бензин дорожчають на АЗС: скільки коштує пальне 14 квітня
Підсанкційний танкер прориває блокаду Трампа в Ормузькій протоці, - Bloomberg
Видобуток нафти країнами ОПЕК рекордно впав через війну в ІраніПодорожчання нафти має ланцюговий ефект: зростають ціни на паливо, перевезення товарів, поїздки на роботу та подорожі. Крім того, багато добрив є продуктами нафтохімії, що створює додатковий тиск на сільське господарство.
За даними Міністерства енергетики США, нафтохімічні продукти використовуються у виробництві понад 6 тис. товарів повсякденного вжитку. У багатьох випадках це пов'язано з тим, що нафтохімічні продукти є ключовою сировиною для виробництва пластику. Але інші товари у цьому списку можуть здивувати, наприклад, аспірин, засіб для миття посуду, зубна паста та барвники.
Хоча світ неодноразово переживав нафтові кризи, раніше зростання цін компенсувалося новими родовищами та технологіями. Це допомогло США стати найбільшим виробником сирої нафти наприкінці 2010-х років.
Однак цього разу виробничі потужності по всьому Близькому Сходу зазнали значних пошкоджень, на відновлення яких можуть знадобитися роки. Тепер питання полягає не лише у наявності нафти, а у можливості її стабільного та дешевого видобутку.
Світова економіка також змінює підхід до ресурсів. Якщо раніше домінувала модель мінімальних запасів, то після пандемії та війни в Україні країни перейшли до створення резервів на випадок криз. Щоб зберігати більше нафти та газу необхідні додаткові витрати на зберігання, інфраструктуру та страхування.
Кінець дешевої нафти не означає кінець використання нафти. Це означає вищі витрати, які будуть дедалі більше закладатися у повсякденні витрати.
Водночас вже спостерігаються зміни у поведінці, оскільки вже є ознаки, що люди менше подорожують, активніше користуються громадським транспортом та переходять на електротранспорт. Промисловість також інвестує в енергоефективність і "зелену" енергетику не з екологічних міркувань, а через економічну необхідність.
Ціна на нафту - головні новини
8 квітня ціни на нафту обвалилися на тлі новини про перемир’я між США та Іраном. Вартість нафти марки Brent тоді впала на $18, впритул наблизившись до позначки у $90 за барель.
Проте після провалу першого раунду перемовин між країнами, а також через триваюче суттєве обмеження судноплавства в Ормузькій протоці нафтові ціни знову почали свій зріст, сягаючи понад $100 за барель.
16 квітня котирування після певного зниження відновили зростання, оскільки учасники ринку сумніваються, що США та Іран зможуть домовитися про завершення війни.
Джерело: УНІАН
