На початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, Київ та Варшава мали шанс досягти безпрецедентного в спільній історії союзу. Тоді Польща активно підтримувала Україну на міжнародній арені, а Київ хвалив Варшаву за щедрість.
Про це пише польський політичний журналіст Матеуш Мадзіні в колонці для The Guardian. Автор згадав, як на почетку великої війни поляки кинулися на допомогу мільйонам українців, які шукали прихистку. Тоді навіть правляча популістська партія "Право і справедливість" була змушена наслідувати цей приклад.
Однак це тривало недовго, констатував Мадзіні, посилаючись на результати опитування CBOS, яке показало, що 52% поляків в даний час проти прийняття українських біженців. Й кількість людей, які "втомилися" від підтримки України в Польщі зростає.
На думку автора, конфлікт між країнами посилився тоді, коли президент України Володимир Зеленський назвав одну з військових частин на честь УПА. А президент Польщі Кароль Навроцький позбавив Зеленського Ордена Білого Орла. Обидві країни повернули нагороди та заморозили відносини.
Автор відзначив, що це зіграло на руку російській пропаганді, яка активно працює в польських соціальних мережах. Вона не лише посилює дезінформацію, а й підживлює напруженість, яка все частіше переростає в насильство. На думку Мадзіні, особисті суперечки президентів, історичні паралелі чи російський вплив – це лише частина причин, через які Польща та Україна втрачають співпрацю.
"Польща не змогла повністю усвідомити, що українці були не просто безпорадними жертвами Володимира Путіна, а справжніми людьми з власною волею. Багато українських біженців, які, як тільки отримали можливість, виїжджали з віталень своїх господарів-поляків та орендували або купували власні квартири. Вони заснували процвітаючий бізнес та створили міцну громаду, часто вступаючи в пряму конкуренцію з місцевим населенням. Вони відмовилися поводитися як вдячні чи пасивні одержувачі польської благодійності", – зазначив Мадзіні.
РекламаВін додає, що це позитивний для Польщі розвиток подій. Однак для країни, яка тривалий час була повністю етнічно однорідною, така зміна є складною.
"Україна, перетворилася з пасивного одержувача західної допомоги на світового експортера нових військових технологій та ноу-хау. Звикла до прямих переговорів з лідерами США та Західної Європи, українцям не потрібен "адвокат", особливо не у Варшаві... Отже, замість співпраці виникає презирство, а замість надії – ненависть", – додав Мадзіні.
Все це, на його думку, створює напруженість між двома урядами, які не були до цього готові. Це дозволило російській пропаганді заповнити вакуум, посилюючи напругу між Україною та Польщею.
Автор написав, що Україна у найближчі роки ще сильніше зблизиться з Європою. Це створить конкуренцію в економічному секторі не лише для Польщі, а й для Франції та Німеччини. На тлі цього українські лідери приїдуть до Брюсселя, Парижа чи Берліна й не проситимуть зброї та грошей. Натомість вони вимагатимуть рівного голосу, оскільки захист континенту від російської загрози забезпечив місце за столом переговорів.
Реклама"Нічого з цього не повинно дивувати: українці – це більше, ніж просто жертви, а Україна – більше, ніж країна, що перебуває у стані війни. Нездатність Польщі врахувати це вже мала драматичні наслідки. Решта Європи ще має час підготуватися до цієї очевидної реальності", – відзначає Мадзіні.
Відносини між Україною та Польщею
Раніше в МЗС Польщі зробили чергову заяву щодо українських постатей. Там заявили, що в України будуть "величезні проблеми" зі вступом до ЄС, якщо Київ внесе Степана Бандеру та Романа Шухевича до Національного пантеону.
А 28 липня речник Міністерства закордонних справ Польщі Мацей Вевюр відкинув заяви кремлівського диктатора Володимира Путіна про те, що західні землі України перейдуть до Польщі, Румунії та Угорщини.
Джерело: УНІАН